кава з вершками

Останнім часом починаю втрачати здатність по-дитячому радіти життю. Не те щоб тягар життєвого досвіду стер посмішку з мого обличчя, але стала вона якоюсь напруженою та не зовсім щирою. Та й з´являється вона дедалі рідше, хоча навкруги повно веселощів.

Але маленький хлопчик всередині мене живе. І грається він тими ж самими іграшками, що і колись. Машинки, пістолетики, фантики - все залишилось. Тільки машинка не валяється під стільцем, а стоїть у гаражі. І пістолетик не висить на поясі у ковбойській кобурі, а схован у потаємному місці. А фантики-кредитки не ховаються в коробку від маминої косметики, а лежать у гаманці з крокодилової шкіри (чи може мавп’ячої жопки?). Тож, гратися є чим.

Я вже писав колись про те, що в кожного з нас є своя “кімната 101″. В ній живуть наші страхи, слабкості, гріхи - демони, які заважають нам бути вільними та щасливими. Багато сил люди витрачають на боротьбу з цими демонами. Занадто багато. І справа тут не в тім, що боротьба ця безглузда і малоефективна - адже боротися доводиться з собою, бо ці демони є частиною нас; і навіть не в тім, що будь-яку слабкість можна перетворити на міць, а страх - на силу. Справа в тім, що життя у світі “так-ні” - це життя у пастці.

“Виграш-програш”, “перемога-поразка”, “добро-зло” - пастка полярного мислення зводить все до плаского вибору з двох альтернатив, небажаючи помічати третю сторону монети. Це робить наше життя тривожним. А це - шлях в нікуди. Бо так вже склалося життя, що з двох альтернатив, ми вибираємо те, на чому сконцентрована наша увага.

Це лише мої думки. В них нема відповідей, а тим більше готових рецептім. Можливо, навіть. я взагалі не розумію те, про що пишу. Я знаю лише одне: шлях до перемоги/щастя/добра починається за тими ж дверима що й шлях до поразки/горя/зла. Одні двері. Один шлях. Різниця в . . . десь, в середині нас.

Хороші тексти здатні до самовідтворення. Саме тому вони можуть змінювати людей.
Цей текст я знайшов в блзі свого приятеля, такого ж трейдера як і я. А після цього бачив його в кількох форумах. Та всі вони були лише цитуванням. Я навіть перепробував кілька пошукових систем, але так і не знайшов першоджерело.
Чому я його друкую? Мабуть тому, що тексти як і люди хочуть жити і відтворюватись. А цей - особливо.

…далі »

Вчора довелося спостерігати цікаву коллізію в банківській сфері.
Оскільки я займаюсь інвестиціями, то співпрацюю із банками досить тісно. Користуючись як кредитними продуктами, так і депозитними. Оскільки я люблю щоб банк розділив зі мною тягар відсотків за кредитом, то перед сплатою цих відсотків розміщую вільні кошти фірми на короткостроковому депозиті – від однієї до трьох діб – в цьому ж банку. Вчора о 12-00 сплив строк добового депозиту і отримавши його я мав сплатити відсотки по кредиту. Та стався технічний збій і зависла программа на центральному сервері цього банку (це не рекламна стаття, тож назви не буде). Отже, вийшло так. Що я не міг ані зняти гроші з депозиту, ані сплатити кредит. Та весь прикол в тім, що згідно договору, затримка проплати за кредитом що не перевищує трьох діб не призводить до штрафних санкцій; натомість, затримка видачі депозиту звени банку, згідно тогож таки договору призводить до подовження терміну депонування , зновуж таки до трьох діб, з нарахуванням відповідних відсотків. Вперше в житті вийшло так, що банк замість мене САМ сплатив собі мої відсотки по кредиту.
Цікавий висновок: виявляється «юридична» особа має набагато більше можливостей у фінансовому плані ніж «фізична». Це має велике значення, особливо під час фінансової кризи.

В біблійній історії про Адама та Єву мене завжди дивувало те, що вигнавши з Едему людей, Бог залишив там Змія.
Що це: непорозуміння? випадковість? недбалість? А може, намагання приховати Власну помилку? Чи може Змій - це важливий елемент Гри під назвою життя, покликаний захистити Організатора від гравців, так само як Зеро на рулетці?
Що ж, першим людям не пощастило, проте, в них вистачає послідовників, які відчайдушно намагаються зірвати джекпот.

Якщо раніше представники бізнес-еліти призначали ділові зустрічі у дорогих ресторанах, то тепер у фаворі SPA-салони. Тож після сьогоднішньої зустрічи з інвестором я дізнався багато цікавого про косметичні процедури для чоловіків.
1. Турецький мильний масаж - це круто. (в принципі, знав це давно, бо досить регулярно відвідую турецькі лазні)
2. Тайський масаж - це саме масаж, а зовсіцм не те, що малювала мені моя збочена уява.
3. Стоун-терапія - зміцнює судини, але як на мене - так собі.
4. Шоколадне обгортання - це супер! Відтепер буду в шоколаді раз на місяць.
Висновок: Косметичні процедури - таки і для чоловіків теж. (тепер розумію жінок, які чи не щодня вештаються по SPA-салонах)

Вкотре переконався, що найбільші свої помилки я роблю тоді, коли порушую встановлені собою ж правила. Та легше від цього чомусь не стає. Бездоганно виконавши “роботу над помилками”, одразу ж забуваю про них, і через певний час починаю знову порушувати власні правила. Мабуть, існує якась теорія з цього приводу, але я її не знаю. І як із цим боротись я теж не знаю. Може запровадити систему штрафів? При чому, гроші класти не до копілки, а віддавати першрму ліпшому перехожому. Але де гарантія, що й це перавило я не порушу?

Втомившись від боротьби за грошові знаки, вирішив трохи перепочити. Влаштував на роботі вихідний з корпоративним пікніком на природі. Всі були у захваті, особливо молодняк. Щеб пак, в понеділок - підвищення зарплатні, у четвер - пікнік, ще й три вихідних на додачу. Лише бувалі здогадалися: це лише короткий перепочинок перед ще більш тяжкими битвами.

Закон Грешема діє. Гроші дешевшають з кожним днем. Заробітна плата зростає, але ті суми, які ще рік тому вважалися фантастичними, сьогодні явно недостатні для нормального існування.
Інфляція. Долар дешевшає відносно світових валют, а намертво прив”язана до нього гривня падає разом з ним. Навколишній світ різко дорожчає для українців. Ще п”ять років тому кухоль пива в Празі коштував 20 крон а за долар в обмінниках давали 30крон. Сьогодні пиво коштує стількі ж, але за долар дають лише 15 крон.
Інфляція. Вона з”їдає навіть те, чого невзмозі перетравити. Нерухомість та золото завжди вважалися найнадійнішими об”єктами інвестування. Але зараз і вони втрачають свою абстрактну ціність.
Залишається один вихід - люди. Люди завжди вважалися вигідною інвестицією. Вони є найціннішим активом. Якщо це команда провесіоналів - з ними ти заробиш і під час кризи, і після неї. Якщо це просто твої добрі друзі - з ними ти легко переживеш будь яку кризу. Тож, інвестуймо в людей. Я, наприклад, завтра підвищу зарплатню своїм співробітникам, а після роботи запрошу друзів до турецької бані. Ну чим не чудова інвестиція?!

Світова фінансова криза глянула сьогодні на мене поглядом рудоволосої дівчини-менеджера одного з наших провідних банків і промовила з вимученою посмішкою: “Готівку не видаємо”.
І не треба. Гроші цілішими будуть. Мені не горить. До такого повороту подій я був готовий. От приїду зараз додому, дістану пляшку коньяку, що лишилася з дня народження, відкрию ікорку, і покличу сусіда Жеку - разом і перечекаємо цю кляту фінансову кризу.